Леонид Каганов: дневник

Потрясающе красивые каллиграфические узоры рисуют наши китайские братья. Они нас понимают как никто другой. Спасибо вам. Мы вместе.

如今某个遥远地方，一座空墓立在那里。
我们都把奇迹盼望，而这就是那个奇迹。
它不断与我们交谈，无偿赋予我们信仰，
依靠行动还有言语，依靠反讽还有榜样。
圣经里的险恶剧本，又在我们眼前上演：
言语疗愈苦命之人，驱逐游贩洁净圣殿，
万千人众衷心爱戴，依然横遭不公审判，
公会长老接受出卖，十字架上周五殉难——
因为无法容忍伪善，为了事业燃烧自己。
尘世躯壳如若消散，又有谁会吃惊不已？
灵将会在屏幕复兴，奋起化作活的圣像，
地堡牢笼砼墙之荫，瑟瑟发抖暴君沙皇。
灵将会在道中幻化，在这无尽愚昧地域，
在这血腥屠夫国家，文化即是杀戮牢狱，
才刚解冻即入秋末，玩笑愈发不被担待，
没有人把真相道破，不然就有横祸飞来，
一丝不挂魔鬼行军，很难假装视而不见，
街坊学校不断教训：闭上嘴巴仇恨一切，
升斗小民贩夫走卒，迷乱陷入日常纷争，
不知未来前景何如，宣传排泄信以为真。
那些见过奇迹的人，关门躲进厨房里面，
时不时给小人扎针，吟诵《诗篇》心怀信念：
怯懦畜生杀人凶犯，胸口那块冰冷顽石
早晚都会停止动弹，从此安宁复归人世，
克里姆林魔塔高耸，血栓脱落直冲天际，
邻国耕地原野上空，炸弹即刻宣告沉寂，
芭蕾乐声旋即休止，忠犬崽子遁逃四处，
又能闻到夏日气息，终于能从群聊退出。
如同水电还有燃气，卫星宽带还有供暖，
自由接入我们家里，像你曾经预言那般……
终将来到审判时辰，扒下屠夫身上衣裳，
做成这些功勋之人，都靠你的希望滋养。

PS: А также нам пишут из европ и америк.

Beyond the polar circle stands an empty grave;
All of us hoped for a miracle, and it was the one that came.
It brought to us faith and hope, irony, smile, and light.
By acting and setting examples, completely free of charge.

For us, the biblical drama of evil events unfolds.
Where cleansing the temple is real; we all saw it heals with words.
Loved and followed by millions, yet judged by a broken code,
Surrendering to the Sanhedrin, for Friday's cross to hold,

For scorning lie and falsehood, for its fervent zeal.
So no one was surprised its earthly form disappeared.
But screens resurrect the soul, igniting the beacon light.
And tyrant trembles in fear beneath his concrete site.

The light dissolves into words in the land of endless folly,
Where jokes are heard less and less, and autumn swallows the jolly.
The land of killers and prisons, where death and blood are holy,
Where the truth is slashed — like everything, cruelly and wholly.

Where the devil strides naked and doesn't bother to hide,
Where the first lesson you learn is to shut up and bite,
And people, simple people, entangled in a quarrelsome life,
Scroll through the sewer channels, seeking for means to survive.

But those who beheld the wonder, behind their kitchen doors,
Stick voodoo pins and read psalms, holding onto their hopes.
Hoping that one day, the stone in the chest of a cowardly beast
Will restore peace to the world by simply ceasing to beat.

And up will soar the blood clots from crimson Kremlin's spires,
The bombs will stop exploding on the lands of neighboring shires,
Then ballets will thunder, and the scoundrels will scat,
The smell of summer will return, and we’ll leave the chat.

And, like heating and water, cable, gas, or light,
Freedom will enter your home — real, shiny, and bright.
The time will come to judge, to destroy the murderers' blight,
And this will be done by the people you've inspired to fight.

Из комментов ниже перенесу сюда:

(c) м-р

Now far away from here stands a grave, empty and still.
We hoped for a miracle to occur, and indeed, it fulfilled.
It spoke to us, freely gave faith with deeds and with word,
With irony and example, its lessons were heard.

For us, the biblical evil drama was once more played,
Healing with words, expelling merchants from the temple's shade,
Admired by millions, judged by biased articles they tread,
Surrendered to the Sanhedrin, to be crucified on Friday — led

For not tolerating falsehood, for passionately pursuing the deed.
And who's surprised that thereafter, the earthly body would recede?
But the spirit will revive in screens, standing as a living icon bright,
And tyrants will tremble under thick concrete, away from the light,

The spirit dissolves in words, in a land of endless folly,
In a country of executioners and blood, in a culture of killers, so unholy,
Where thaw turns to autumn, where jokes are increasingly rare,
Where truth is not spoken, but also, for some reason, they dare

Where the devil marches naked, and it's hard not to see,
Where courts and schools teach to be silent and to hate, free,
Where people, simple people, entangled in a quarrelsome life,
Do not know what will happen next, and believe in the drain's strife.

But those who saw the miracle, closed their kitchen doors tight,
Sticking voodoo needles, reading psalms, believing in the light,
That the stone in the murderer's chest, a cowardly cold beast,
Will one day cease to beat, and to the world, peace bequeathed,

And into the sky will burst the thrombi of the Kremlin's crimson towers
And immediately the bombs will quiet on the neighboring lands' bowers,
Then ballets will thunder, then the brats will run,
And the air will smell of summer, and from the chat, one can shun.

And as easily as water and heat, antenna, gas, and light,
Freedom will be brought to our home, since you spoke of it, right...
But time will come, will judge, strip the executioners of their clothes,
And this will be done by the people, to whom you gave hope.

И конечно же вот тоже красота:

(c) Михаил

Далеко, у краю світа порожня стоїть могила.
Ви взимку чекали літо – а літо між вас ходило.
Воно говорило з вами, воно дарувало віру
Учинками і словами із тюрем лихих Сибіру.
Для вас відбувалась знову біблійна недобра драма,
Де зцілюють добрим словом й бариг виганяють з храму,
Де знають, що йде розплата, де знають, що хочуть зжерти,
Здаються на суд Пілата, щоб знов на хресті померти, —
За те, що не зніс облуди, за те, що згорів за діло.
Не дивно, що кажуть люди, мов, зникло звичайне тіло.
А дух оживе в екранах, і стане він, як ікона,
І всі затремтять тирани під шаром товстим бетону.
А дух розіллється в слові, в краю неосяжним дурі,
В країні катів і крові, у справжній убивць культурі,
Де славлять одну лиш банду, де мляві, похмурі люди
Бояться сказати правду, бояться її почути,
Де біс марширує голий у вічній своїй жадобі,
Де вітер надії кволий, де в школах навчають злобі,
Де люди, звичайні люди, забули, що значить шана,
Не знають, що далі буде, і вірять лайну з екрана.
А ті, хто побачив чудо, в кухонній закритій тиші,
Встромляють іголки вуду, і вірять, що сили вищі
Зупинять порожнє серце, що в грудях лихої тварі,
І знов розцвіте деревце, не будемо всі в кошмарі,
І в небо зірвуться тромби, загинуть кремлівські вежі
Й одразу ж замовкнуть бомби, війска відійдуть за межі,
А там відгримлять балети, кудись побіжать сучата,
І мирні лише ракети, і можна піти із чату.
І там, як тепло і воду, в холодну лютневу пору,
До вас підведуть свободу, і справи підуть угору...
Година прийде, розсудить, звільнить від катів Росію.
Це зроблять звичайні люди, яким ти надав надію.